Сьогодні актуальним є питання виховання почуття патріотизму, тому що відродження України можливо тільки тоді, коли кожний, хто живе в ній  буде патріотом своєї  Вітчизни. Відомий український письменник Максим Рильський писав: «Той хто, не знає свого минулого, не вартий майбутнього».

І справді, тільки тоді буде жива нація та продовжуватися національне життя, коли люди будуть підтримувати духовні традиції, народні звичаї, передаючи їх від прабатьків до батьків, а відтак до дітей та онуків.

 Вивчення народних промислів забезпечує діалог культур – сьогодення з минулим і майбутнім, виконує важливу функцію виховання духовно-моральних якостей підростаючого покоління.

Проблемам відродження народних ремесел присвячено праці Є.Антоновича, О.Коберника, А.Терещука, Д.Тхоржевського та інших.

Зміни, що відбуваються в Україні потребують нового педагогічного бачення. Поставлені нові завдання навчання, виховання і розвитку особистості, яка при завершенні загальноосвітньої школи має бути творчою, конкурентоспроможною на ринку праці.

Проблема вчителів трудового навчання виховати гармонійно розвинену особистість. Тільки в праці найповніше виявляються високі людські якості, можливості та обдарованість, саме праця є засобом самоутвердження, самовияву, самореалізації особистості.

Озброївшись теоретичними знаннями та практичними навичками, вирішила працювати над темою «Відродження народних промислів і ремесел як ефективний засіб підвищення мотивації навчальної діяльності учнів у процесі трудового навчання».

Програма трудового навчання  учнів 5-9 класів  та    технології учнів 10-11 класів містять варіативну частину предмету, на основі яких можна організувати знайомство учнів із видами декоративно-ужиткового мистецтва.

В умовах «Відродження» української національної культури особливого значення набуває вивчення народних ремесел. Для підвищення мотивації навчальної діяльності учнів до виготовлення виробів декоративно-прикладного мистецтва активно впроваджую такі види народних ремесел: аплікація, вишивка, бісероплетіння, в’язання гачком та спицями, виготовлення одягу з врахуванням національних традицій, розпис по склу, паперове лозоплетіння, ляльки-мотанки, писанкарство, кулінарії та багато іншого.

На цих уроках я використовую такі засоби впливу на формування особистості: словесні методи, бесіди про звичаї та обряди, символіку у вишивці; виконання та прослуховування українських народних пісень під час роботи; народна творчість – вірші,  приказки,  прислів’я.

Підвищення мотиваційної навчальної діяльності учнів через інтерес до праці формує позитивне ставлення школярів до неї. Учні охоче беруться за роботу, швидко, якісно й ретельно її виконують, відчувають задоволення від процесу й результату праці, прагнуть до нової роботи, ще цікавішої, ще складнішої. Розвиток в учнів інтересу до прикладних мистецтв при вивченні розділів програми відбувається шляхом збагачення змісту навчального матеріалу, введення різноманітної практичної діяльності, організації позакласних заходів. На таких уроках домінує естетична, художня творчість, я роблю  акцент на сприймання природної краси, намагаюся розвивати емоційність, чуттєвість в учнів.

Оскільки виховання підростаючого покоління  це єдиний комплекс цілеспрямованих дій родини і школи, тому в підготовці до уроків я прошу  дітей залучати батьків, бабусь, котрі своїм досвідом, знаннями, уміннями допомагають дівчатам. Уроки кулінарії в 5-9 класах дають змогу розглянути традиційні погляди пращурів на сім’ю та родину,  оселю в якій мусили існувати любов і повага.  На ідеалах родинної любові і милосердя  виростає і любов до землі, на якій народився, і любов до України. 

Багатий виховний  матеріал мають уроки з розділу «Українська народна вишивка». Мотивуючи навчальну діяльність учнів у спільній  бесіді,  роблю висновок:   вишивка – це не лише вид декоративно-прикладного мистецтва чи  процес оздоблення одягу, речей побуту  за допомогою стібків, а  це розповідь про думки  та почуття людини, осмислення життя, світ натхненних образів.  При виконанні практичної роботи підкреслюю, що через простоту, а водночас геніальну систему знаків (квадратиків,  хрестиків), розкривається ставлення  українського  народу  до таких  філософських  категорій як народження,  осмислення свого місця на Землі.  Так, наприклад, на уроках у 6 класі при складанні композиції вишивки застосовую переважно словесні методи навчання – бесіда, пояснення, розповідь.  Хрестики,  доріжки, візерунки –  це магічні узори, що втілюють у собі символіку України. Майже кожна область, район із покоління в покоління від матері до дочки  надавали перевагу тому чи іншому узору, барвам. Обов’язково наголошую дівчаткам про узори та барви Полтавського регіону.  Розглядаючи зразки вишивок, відмічаю, що народні майстри  старанно  зберігають  свої  традиції.

Для успішного запам’ятовування інформації обов’язково мають бути задіяні позитивні емоції . Тому намагаюсь  свої  розповіді урізноманітнити  віршами, приказками,  прислів’ями, легендами.

На уроках у 8-9 класах розглядаємо, як і коли в родині використовували рушники. На цьому етапі уроку застосовую нестандартні методи навчання : бесіда за круглим столом, метод шпаргалок. Відповіді на ці питання знаходимо разом в усній народній  творчості  ( на допомогу  приходять знання з історії, української  літератури, музики). Підкреслюю, що високою ознакою української гостинності є  хліб і сіль на вишитому рушнику. Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя, на долю. Тут використовую пісню П. Майбороди на слова А. Малишка: «Пісня про рушник». Оздоблюючи  сорочку вишивкою (10-11класи),  прослуховуємо авторську  пісню Наталії Май  «А сорочка мамина».

У 5-9 та 10-11 класах передбачене виконання учнями творчих проектів. Під час виконання проектів я  використовую групові методи інтерактивного навчання(робота в парах, робота в малих групах, мозаїка).  Як показує досвід, учні із задоволенням працюють над матеріалом, тому що новизна інформації, дає можливість кожному  проявити свій особистий талант. При виконанні проекту на етапі дослідження учні мають можливість повторити вивчений матеріал; шукаючи нову інформацію, вчитися самостійно. Діти  використовують комп’ютерні технології ; при виконанні практичної роботи вдосконалюють свої вміння та навички. По закінченню створення творчого проекту учениці демонструють презентації.   Все це викликає інтерес до навчання, а аналіз результату праці  формує почуття гідності.

Паралельно з такими завданнями на меті стало знайомство з народною лялькою (варіативний модуль у 10 класі).  Робота над  таким проектом дає великі можливості для формування в учнів національної свідомості, гідності та поваги  до  ментальності свого народу.  Адже з давніх-давен лялька виступала в ролі надійного помічника й оберегу людини. Виготовляючи ляльку, учениці дізнаються про те, що за нашим народним звичаєм дівчата завжди носили довгі коси. Перше плетіння коси відбувалося з урочистими обрядами, коли дівчині сповнялося шість років. А найурочистішим моментом українського народного весілля є розплітання дівочої коси.

На уроках конструювання і моделювання одягу в 7-8 класах намагаюся теж виховувати  повагу  до свого рідного краю.  Розповідаю, що одяг людина  мусить любити і берегти. Вбрання свідчить про національну належність громадянина, його ставлення до традицій свого народу.  Ознайомлюю з традиційним  кроєм національного одягу і способами його оздоблення.  Працюючи над художнім  моделюванням,  створюємо  ескізи сучасного одягу,  оздобленого вишивкою.

Поєднання естетичного та національного виховання учнів розглядаю в процесі вивчення теми з варіативної частини «Технологія виготовлення писанок» у 7 класах.

Писанкарство – мистецтво оздоблення яєць. Давним-давно  люди прикрашали свої оселі до традиційних свят. Найбільшими в Україні є таке свято як Великдень. Однією із таких прикрас є писанка.

На цих уроках я пропоную дітям виготовити свою сімейну писанку, тобто разом з батьками, бабусями, заздалегідь придумати розпис яйця характерний для їхньої  сім’ї. І потім на передодні свята організовую  шкільну виставку писанок.

Деякі ремесла мають багатовікову історію і давні традиції. Своєрідністю та оригінальністю серед великої кількості жанрів декоративно -ужиткової творчості є плетіння із лози. Так, під час вивчення розділу «Технологія плетіння лози» в 11 класі, я ознайомлюю дівчат із більш сучасним підходом до цієї проблеми. Сьогодні в умовах міської цивілізації важко зібрати та підготувати до роботи природну лозу, я знайшла альтернативну заміну природного матеріалу – це виготовлення та використання штучного  матеріалу (паперу). Паперова лоза, фактично нічим не відрізняється від природньої, навіть полегшує роботу під час виготовлення виробів. Під час проведення теоретичних  занять застосовую груповий метод навчання. Учнів  класу поділяю на групи і кожна група отримує завдання. Наприклад, одна група готує матеріал про історію розвитку даного ремесла, інша група  збирає інформацію про технологію виготовлення паперової лози.

У позаурочний час, тобто в гуртках та позакласних заходах,  учні вдосконалюють свої набуті теоретичні і практичні навички, виготовляючи вироби з різного матеріалу. Так, учнями  8-Б  класу на гурткових заняттях було вивчено та застосовано техніку  витинання. Учні класу, використовуючи знання, набуті на цих заняттях, вирішили прикрасити  вікна до Нового року.

Вивчаючи народні ремесла, діти привчаються до праці, яка потрібна суспільству, і самі виготовляють матеріальні  цінності. Учні школи є постійними учасниками шкільних та міських виставок, щорічного шкільного Всеукраїнського молодіжного майстер-фесту «Український дивограй».

І, наостанок,, хотілося б згадати такі слова:  «Ми, педагоги, мусимо пам’ятати, –  говорила С. Русова, – виховання, яке дамо нашим дітям  сьогодні, широко одіб’ється завтра в усьому характері нашого національного життя».

ПРЕЗЕНТАЦІЮ ДОСВІДУ ВИ МОЖЕТЕ СКАЧАТИ ТУТ