Народна художня творчість у безлічі її проявів завжди була і є ґрунтом для спілкування поколінь, тим невичерпним джерелом пізнання історії, звідки йдуть витоки професіонального мистецтва. Пісня і танок, малюнок і розпис, різьблення і плетіння, ткацтво і карбування, кераміка і килимарство, гаптування і вишивка – з незапам'ятних часів органічно ввійшли в житницю народу, втілюючи в собі його найвищі естетичні принципи, ідеали краси та добра, прагнення до прекрасного, витонченого, довершеного. Предки залишили нам у спадщину величезне багатство, і наш обов'язок, вчителів трудового навчання,–не тільки не втратити нічого з неоціненних скарбів, а й примножити їх і передати наступним поколінням, а головне –донести до підростаючого покоління не розучитися творити, як творили наші предки, за законами краси, надто тепер. Показово, що в наш час спостерігається справжній вибух загального інтересу до фольклорних традицій у декорі, музиці та ін. Це й зрозуміло: людська індивідуальність шукає шляхів до творчого самовираження, а що ж інше, як не художній геній народу, дає для цього стільки щасливих можливостей.

Скачуйте повну версію звіту